Ворог “випалює” сіру зону на Запоріжжі: що це означає

На південному сході знову гаряче, а Запорізький напрямок — під серйозним тиском. Росіяни влаштували справжню «гарячу зону»: штурми майже щодня, обстріли ще інтенсивніші, а тактика — більш хитра. Та, як кажуть наші хлопці, ми не просто тримаємося — ми готові до всього.

Найжорсткіше зараз у районі Новопавлівки — це там, де сходяться три області: Запорізька, Донецька та Дніпропетровська. Тут росіяни буквально лізуть малими групами, іноді до 20 атак за добу.

Постійно пробують прорватися до кордону Дніпропетровщини, щоб перекрити нашу логістику. Але, як каже боєць із позивним “Норвег” із 31-ї бригади, все це марно:

“Готуються до ривка з 2022-го, а прориву так і немає. Ми вже навчилися тримати цей напрямок”.

В Оріхівському секторі ситуація не краща. Тут працює 128-ма гірсько-штурмова бригада. Бійці кажуть, що найбільша напруга — через ворожі FPV-дрони, які літають, здається, безперервно. Але українська аеророзвідка й наші «пташки» тримають ситуацію під контролем:

“Маємо круту команду. Дрони бачать усе. Ворог не проскочить непоміченим”, — каже боєць Ігор.

А тепер найстрашніше. Росія почала буквально випалювати села вздовж лінії фронту. Їх просто стирають з карти. Як пояснює речник Сил оборони півдня Владислав Волошин, ворог створює смугу «мертвої землі» шириною 5–7 км — авіабомби, артилерія, дрони.

Після такого нічого не залишиться. І це не просто так — ворог хоче зробити територію непрохідною, аби наші резерви не могли підтягнутись. До того ж росіяни змінюють стратегію: замість масованих атак — постійний дрібний тиск.

Це менш витратно для них, але виснажливо для наших оборонців. І ще — знову активізувався Гуляйпільський напрямок. Прориви тривають, але чи вистачить у них сил? Наші військові кажуть: кожна атака дорого їм коштує, і поповнювати втрати вже непросто.

Українська оборона тримається. Ворог тисне, але що довше триває битва — тим краще для нас. Ми віримо в силу наших захисників. І жодна «сіра зона» не стане їхньою перевагою.