В США заявили, що Запорізька АЕС може зірвати мирний план: що вони мали на увазі

Колись вона була гордістю України — Запорізька атомна електростанція (АЕС), найбільша в Європі. А сьогодні — точка напруги, яка може зірвати будь-які мирні переговори між Україною, Росією та США.

Хочуть її всі: Україна наполягає — це її власність, Росія заявляє — «наша навіки», а Дональд Трамп взагалі натякнув, що було б непогано, якби станція потрапила під контроль США.

А тим часом на протилежному березі — зруйнований Нікополь. Його мешканці живуть під загрозою щоденних обстрілів, а силуети шести реакторів нагадують не про енергетичну незалежність, а про небезпеку.

Як усе почалося

Ще до повномасштабного вторгнення у 2022 році ніхто не вірив, що Росія ризикне атакувати атомну станцію. Це здавалося неможливим. Але 2 березня Енергодар упав.

Станцію захопили, і з того моменту вона перетворилася на фортецю — із солдатами, технікою, навчанням новобранців і ракетами.

Хто що хоче

Україна — повернути своє. Бо без цієї станції енергосистема країни тріщить по швах. Це не просто про світло — це про економічну незалежність, робочі місця, а ще — про безпеку всієї Європи.

Росія — контролює станцію і офіційно заявляє: передача її комусь іншому «неможлива». Росатом вже давно діє як «господар» — набирає персонал, змушує працівників брати російські паспорти.

США — Трамп озвучив ідею про американський контроль. Мовляв, це і безпека, і допомога Україні. Але у Києві таку пропозицію сприйняли з обуренням — «ми не колонія».

Що всередині станції?

Мер Енергодара Дмитро Орлов нині працює в евакуйованому офісі в Запоріжжі. Каже: залишились тільки ті, хто намагається хоч якось втримати станцію в безпечному стані. Інших замінили новобранці з Росії.

Багато з місцевих потрапили до в’язниць, інші — зникли або змушені працювати під примусом. Працівниця станції Ірина Артюхова втратила чоловіка — волонтера. Його забрали, її катували струмом, били. Вона втекла. Її історія — не поодинока.

Люди мріють повернутися

57-річна Наталія каже: мріє знову працювати на станції, навіть якщо місто стане «привидом». А 64-річний Володимир Кравчук додає з гіркою іронією: «Хоч Трамп хай керує, аби лиш росіяни пішли. Можете зробити нас 51-м штатом, тільки поверніть додому».

Цей конфлікт — не лише про територію. Це символ того, як енергетика, війна і геополітика переплітаються. І кожна наступна заява про ЗАЕС — це не просто новина. Це ще один крок до або миру, або ж катастрофи.